Дніпровські запорожці московському султанові!

Превед, Мєдвєд! Кланявся тобі султан Мухаммед! Всім кошем дивилися на ютьюбі твій затурканий з наїздом на Україну спіч та вирішили ось таку одказати тобі, плюгавче, річ.
Кремлівський ти мрійнику, тамбовського вовка брат і товариш і самого Вовипутіна наносекретар!
Який ти в чорта тандемократ та самоназваний нам брат, коли голою сракою на тризуб не сядеш та як вимовляється «Україна» не знаєш? Який ти в біса нам товариш, коли на Севастополь та Крим неситим оком позираєш?
Не будеш ти годен синів козацьких під собою мати та землі наші до тюрми народів вертати. Не тобі, безрідний імперцю, нам вказувати, як на дідівській землі порядкувати, не тобі, невігласе, історію України писати та в матері городів руських, першопрестольному Києві, панувати.
З твоєї ржавої фльоти ми сміємося, срачу гебістського у каментах та пускання трубних газів не боїмося, правдивим словом, землею і водою будемо битися з тобою!
Ординський ти раб, візантійський неук, слов’янський зрадник, нечорноземний нероба, заполярний відморозок, Великої та Малої Тмутаракані загарбник, урюпинський аристократ, кавказький кат, нафтовий злодій, самого Леніна-Сталіна внук, путінська лялька і всього Інтернету блазень, а Царя Небесного турок.
А, бува, проспишся та від дурману шовіністичного на черговому саміті з друзями сільвіо-ніколя похмелишся, то не питай себе, що для України зробив, а мерщій до Кирила, щоби гріхи за «Брегет» відпустив. Опісля заїжджай до нас на горілку з салом, а припрешся на танках – величезних люлів до стабфонду одвалим. Отак тобі козаки відказали, медведче.
Числа не знаєм, бо ОРТ не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, а відключатимеш взимку газ, так поцілуй за те сам-знаєш-куди нас!